ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!!!!
8 листопада 2023 року штурмуючи рашистські позиції загинув на фронті студент 3-го курсу факультету транспортних та інформаційних технологій Національного транспортного університету
Артем Патей. Він навчався на третьому курсі за спеціальністю «Інженерія програмного забезпечення». Артем добровольцем пішов захищати Україну після початку повномасштабної агресії росії проти України. Спочатку він служив у територіальної обороні, а згодом вступив до лав Збройних сил України.
Артем був спокійної, лагідної вдачі, мовчазний як справжній чоловік.
А.Патей любив Україну, був відданим патріотом, і не міг дозволити загарбником нівечити рідну землю. Він любив Україну як рідну матір, а мати була для Артема найдорожчою, найріднішою людиною на землі!
Сумуємо та підтримуємо рідних у важку годину скорботи. Світла пам’ять про Артема Патея, мужнього захисника України назавжди залишиться в наших серцях. Його ім’я вписане в історію нашого університету та України як воїна Героя.
Артем захищав нас і майбутнє України!
Слава Україні! Слава Героям!
БАЛАДА ПРО ГЕРОЯ-АЗОВЦЯ – АРТЕМА ПАТЕЯ
Вчорашній школяр, ще студент із-за парти,
Та воїн і лицар новітньої Спарти.
Окрилений славою, духом народу,
Пішов у «Азов» боронити свободу.
Попри застороги, тривоги й вмовляння,
В надії на Бога, на міць сподівання.
Артем ще із школи, в глибинах народу,
Вивчав славний шлях боротьби за свободу.
Він ворога знав ще з дитинства, бо бачив
Звірячу натуру ординську і вдачу.
Бувало годину чи дві він доводив
Ту правду криваву, що кожен обходив,
Що хтось безпринципно не брав до уваги,
Як наших дідів розтинали на лаги.
Як діток в Батурині кидали в пекло
Разом з матерями. Тепер же запекло,
Нащадки тих варварів сунуть зі сходу,
Щоб знищити нас, відібрати свободу.
І Тьома, хлопчина, що вірить у Бога,
Пішов за свій край, від старого порога.
Від Хортиці славної, храму козацтва.
Упав у обійми азовського братства.
Як йшли від Дніпра легендарні герої
Відсунуть навалу, бувало й без зброї:
З ціпами і вилами, з духом у серці,
Із вірою праведних – наволоч стерти.
І знов кипить бій з ворогами запеклий.
Артем у борні цій тепер один з перших.
Хлопчина ще юний, всього двадцять років.
На ворога сміло іде крок за кроком.
Він знає за що і за кого тут б’ється.
А ворог ослаблений все ж не здається.
Летить вража куля у Ангела серце
І кров, наче мак, на запиленім берці.
Стулилися тихо назавжди повіки,
А слава Герою лишилась навіки.
І вдячність та пам’ять усього народу,
Бо юне життя він віддав за свободу.
Володимир Кручок, Заслужений журналіст України. м. Київ, 16 листопада 2023 р.
Герой ти наш рідний, що маю сказати якби мене взяли – пішла б воювати.
Щоб вигнать сволоту із нашого краю нехай не тільки на болотах свою смерть вони мають. А наші герої – їм честь і хвала!!!
Повік не забудем, дитино моя.
А хлопці з Азову рашистам “дадуть”, і за кораблем руським усіх їх пошлють.
Це наша країна, це наша земля й не буде топтати нога москаля.
Ми ще помстимося за своїх козаків… нехай буде воля в Україні моїй.
Патейка, любимчик, ти з нами завжди, бо це наша кров пролилась від орди.
Ти з Богом, Тьомусику там спочивай, вічна пам’ять тобі і заслужений РАЙ!!!
Бабуся Марія Володимирівна Прокопчук
