ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ
Гапоненко Юрій Андрійович
(06.05.1967 – 09.03.2023)
Юрій Андрійович Гапоненко закінчив Національний транспортний університет у 1992 році, отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Автомобільні дороги» та здобув кваліфікацію інженер-будівельник. Юрій Андрійович був молодшим сержантом Збройних сил України, учасником російсько-української війни, що відзначився у ході російського вторгнення в Україну.
Герой України (посмертно).
Народився у травні 1967 в м. Конотоп Сумської області. Навчався у конотопській школі № 5. Згодом жив у Києві. Здобув дві вищі освіти у Київському автомобільно-дорожньому інституті (нині – Національний транспортний університет) за фахом інженера-будівельника автомобільних доріг та економіста-правознавця.
Юрію Андрійовичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (23 серпня 2024, посмертно) – за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.
Орден «За мужність» II ступеня (26.07.2023, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку.
Орден «За мужність» III ступеня (05.05.2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
З перших днів російського вторгнення в Україну в 2022 році добровільно став на захист Батьківщини. Спочатку служив у 95-тій окремій десантно-штурмовій бригаді. У березні 2022 брав участь у боях поблизу м. Макарів Київської області. В одному з боїв дав наводку на кілька ворожих танків, які вдалося знищити. За проявлену мужність у цих боях, у травні 2022 був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Влітку 2022 перевівся до 46-ої окремої аеромобільної бригади, де був командиром розвідувального відділення. З середини липня по листопад 2022 року брав участь у бойових діях вздовж р. Інгулець в районі населених пунктів Березнегувате, Давидів Брід, Білогірка та брав участь у звільненні Херсонської області. Після цього воював на Донеччині — поблизу Бахмута, Соледару. 15 грудня 2022 року в Бахмуті отримав поранення середньої важкості, після якого повернувся у стрій.
2 лютого 2023 року під Бахмутом отримав важке мінно-вибухове поранення. Його було евакуйовано та доправлено до м. Дніпро, згодом – до Києва. Однак 9 березня 2023, перебуваючи в госпіталі, пішов з життя.
🕯 Світла і Вічна Пам’ять Герою України!
